26.03.2013 Весняні зміни, незважаючи на зимну погоду, торкнулись не лише природи, вони активізували й музейне життя міста (адже саме навесні відзначають Міжнародній день музеїв). У музейних працівників Києва з’явилася можливість долучитися одразу до трьох музейних проектів, покликаних з одного боку переосмислити музейну роботу і зробити її більш адаптованою до сучасного інформаційного суспільства, а з іншого – привернути увагу суспільства до проблем і можливостей музеїв.
«Динамічний музей», проект Фонду «Розвиток України», напряму «Культурне надбання», який має на меті підтримку музеїв України для розвитку нових форм просвітницької роботи, нових принципів формування та презентації музейних колекцій, нових способів адміністративної роботи тощо. Оновлений музей наблизиться до своєї аудиторії, він отримає можливість стати жвавим осередком культурного обміну. Проект започаткував лекційну програму залучивши до неї визнаних світових фахівців. (http://www.univ.kiev.ua/news/4230)

Український центр розвитку музейної справи (УЦРМС) розпочав реалізацію проекту «ProMuseum» завдяки дворічному (2013–2014 рр.) гранту від Open Society Institute (США) та МФ «Відродження», а також за фінансової підтримки МБФ «Україна 3000». Головне завдання проекту “ProMuseum” – підвищення кваліфікації музейних працівників, розбудова та підтримка мережі музейних працівників в Україні, а також популяризація музейної роботи серед населення.
 
Проект «Актуальний музей» Музею Івана Гончара має за мету сприяння трансформації музеїв України з перехідної моделі пост-радянського музейно-освітнього закладу на сучасну динамічну модель західного зразка, розширення суспільного комунікаційного арт-простору, створення навчально-дискусійної та експериментально-інноваційної платформи для втілення у життя новаторських ідей, партнерських проектів, випрацювання нових візій та орієнтирів музейного розвитку, розширення сприятливої для відвідувачів атмосфери спілкування з мистецтвом, глибшого пізнання свого культурного коріння і ствердження власної ідентичності, нових емоційних переживань, приємного дозвілля, обміну думками, набуття нового досвіду.
Дві перші лекції «Актуального музею» прочитала Дженніфер Кан, Ph.D, мистецтвознавець, музеолог, стипендіат програми академічних обмінів імені Фулбрайта. Донедавна була хранителем в Браунсвільському художньому музеї в Техасі, до цього – куратором виставок у компанії «ExhibitsUSA» (м. Канзас-Сіті, штат Міссурі). Вона також працювала в Державному Російському музеї Санкт-Петербурга, а також у Художньому музеї Санта Моніки в Каліфорнії, здобула ступінь доктора історії мистецтв та музеології в 1999 році (дисертація про російського музейника та мистецтвознавця Миколу Пуніна). Серед її нещодавніх публікацій – розвідка про Катерину Білокур в альбомі видавництва «Родовід». ЛЕКЦІЯ 1 - «Суперечливі виставки: як бути із негативними відгуками преси?» та ЛЕКЦІЯ 2 - «Текст у музеї: що, навіщо, скільки і для кого» про значення тексту в музейній експозиції.
Лекція 3 - “В (не)очікуванні креативності: співпраця зі студентами як шанс зміни в музеї”- відбулась 19 березня ц.р. і, що приємно, була прочитана українцем, львів’янином. Андрій Лінік – куратор виставкових проектів Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові, в минулому куратор проекту електричних мистецтв “Transformator”, Футурологічного конгресу та ін. Один з співзасновників Інституту актуального мистецтва у Львові, головний координатор низки проектів Інституту актуального мистецтва і Тижня актуального мистецтва у 2008 році. Резидент WRO Art Center (у рамках стипендії Міністерства культури Польщі “Gaude Polonia”) у Вроцлаві, Польща; програми із менеджменту мистецтва від Шведського Інституту проведеної компанією «Intercult», Стокгольм, Швеція та інших. Учасник Бієнале Нових медіа мистецтв WRO, Вроцлав, Польща; Mindware 1.0. Technologies of Dialogue, Люблін, Польща; “Тижня актуального мистецтва” та ін.

Остання лекція особливо цікава своєю приналежністю до українських реалій і, фактично, була розповіддю про те, як група ентузіастів, об’єднаних ідеєю змін у класичних державних українських музеях , працюючи в рамках проекту роботи зі студентами, провела цікавий експеримент. Залучивши волонтерами групу студентів не фахових вузів міста, надавши їм можливість прослухати ряд лекцій та прочитати вибірку сучасних праць з музеології про нові тенденції роботи музеїв у світі, їхніми очима подивитися в деталях на недоліки роботи музеїв міста. Їхнє бачення пробудило низку змін, що не потребувала великих коштів, але значно оновила і зробила більш зручним для відвідування і цікавішим музейне середовище ряду музеїв. Головна ідея лекції-диспуту – треба не боятися змін, прислухатися до аудиторії, її потреб і інтересів. Але для цього музеї повинні мати певну самостійність та впевненість у завтрашньому дні. Це особливо стосується університетських музеїв. Сучасний відвідувач шукає в сучасному музеї можливості самоосвіти, діалогу, місця для спілкування з однодумцями. А університетський науковий музей, як провідна ланка між університетом і громадою, як ніхто інший може дати високофахові відповіді на всі галузеві питання. На жаль, сьогодні ще не всі університети зрозуміли важливість цих своїх підрозділів і недооцінюють їхній вплив і на освітній процес і на імідж вишу.


Л.Казанцева
Астрономічний музей

http://www.univ.kiev.ua/news/4276