Ювілей Антарктичної станції Академік Вернадський

6 лютого 2021 року виповнюється 25 років Антарктичній станції Академік Вернадський – визначальної дати для України й української науки. Цього дня чверть століття тому Україна повернулася до Антарктики, отримавши у дар від Великої Британії справжню перлину з-поміж антарктичних станцій – станція Фарадей дістала назву Академік Вернадський, і над нею замайорів український прапор.

6.02.1996: Фарадей – день заключний, Вернадський – день перший: знаменуючи присутність України в Антарктиці, над станцією Вернадський починає майоріти її Державний Прапор.

Фото з особистого архіву Г. Міліневського

Київський національний університет імені Тараса Шевченка взяв безпосередню участь у цій визначній науковій події, адже саме університетський науковий працівник д. ф.-м. н. Геннадій Міліневський прийняв 6 лютого 1996 року антарктичну станцію від останнього бейз-коммандера Фарадея Данкана Хейга та підняв на її щоглі український прапор.

Base Comander, 1996. Фото з особистого архіву Г. Міліневського

З цього часу розпочалася перша українська зимівля в Антарктиці під керівництвом Геннадія Міліневського – начальника і геофізика станції Академік Вернадський. Ця подія дала змогу українським вченим продовжити і започаткувати низку найактуальніших наукових досліджень світового рівня, зокрема у таких галузях знань як: фізика атмосфери, зміни клімату, геофізика, геологія, біологія.

Починаючи з 1947 року, довготривалі ряди спостережень озонового шару та озонової діри, іоносфери та магнітного поля Землі, дослідження з метеорології та змін клімату, які були продовжені на станції українськими вченими, і насамперед  науковцями Університету, мають неоціненне значення, оскільки дають змогу контролювати і прогнозувати майбутні стани нашої планети. Наукові працівники  Університету впродовж чверть століття працювали і продовжують працювати на Антарктичній станції Академік Вернадський під час зимівлі та літнього сезону.

Команда станції Академік Вернадський: перші зимівники, 1996. Фото з архіву Г. Міліневського

Спектрофотометр Добсон, 1995.  Геннадій Міліневський поруч із першовідкривачем

озонової діри всесвітньовідомим британським ученим Джонатаном Шенкліним.

Фото з особистого архіву Г. Міліневського

Спостереження на Добсоні (спектрофотометр 031, на якому було відкрито озонову діру), 1996.

Фото з особистого архіву Г. Міліневського

Від перших антарктичних експедицій і до нині вагомий внесок у розвиток досліджень флори і фауни Антарктики здійснюють наукові і науково-педагогічні працівники Інституту біології та медицини. Співробітники Інституту безпосередньо брали участь у зимівлях: доцент Лопарев С. працював у складі п’ятої української антарктичної експедиції у 2000-2001 рр., науковий співробітник Головушкін М. – у складі шостої української антарктичної експедиції у 2001-2002 рр.; доцент Трохимець В. – у складі дванадцятої української антарктичної експедиції у 2007-2008 рр., доцент Козерецька І. також працювала у складі тридцятої Польської антарктичної експедиції у 2005 р. У роботі сезонних експедицій брали участь доцент Алексієнко В. (1997), професор Войціцький В. і доцент Безруков В. (2003), доцент Козерецька І. (2005), професор Поліщук В. (2005, 2008), доцент Трохимець В. (2020). 

Тривалі дослідження флори та фауни Антарктики вченими Інституту біології медицини мають як наукові, так і практичні здобутки. Так, у результаті досліджень пігментованих форм мікроорганізмів прибережної Антарктики професоркою Тетяною Береговою виявлено перспективні для фармацевтичної промисловості біологічно активні речовини. Дослідницькою групою професора Олексія Савчука розроблено нові підходи до отримання перспективних біотехнологічних продуктів білкового походження з морських гідробіонтів Антарктичного регіону. У результаті досліджень професора Дмитра Лукашова надано оцінку ступеня і джерел забруднення токсичними хімічними елементами о.Галіндез, де розташовано Антарктичну станцію Академік Вернадський. Дослідницькою групою професорки Наталії Таран для з’ясування стратегій формування стрестолерантності рослин  за умов  глобальних кліматичних  змін проводяться дослідження адаптаційних реакцій фотосинтезуючих систем двох видів судинних рослин (Deschampsia antarctica E.Desv. та Сolobanthus quitensis (Kunth) Bartl.), які існують у суворому кліматі Антарктики.

Дослідження університетських наукових працівників привертають увагу світового наукового товариства, актуалізовані і багатолітні наукові  результати, і новітні спостереження. Адже озонова діра останніми роками стала мало передбачуваною – то швидко руйнується планетарними хвилями, як це було  2019 року і що було прогнозовано дослідницькою групою Геннадія Міліневського, то навпаки – має унікальну часову протяжність, як це сталося 2020 року, коли вона затягнулася лише 28 грудня замість листопадового періоду затягування.

Важливість антарктичних спостережень для України як наукової держави (лише тридцять країн світу проводять такі спостереження) підкреслює продовження на 2021-2023 роки Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці, у межах якої наукові працівники Університету виконуватимуть спостереження і наукові дослідження за трьома напрямами – з гідрометеорології, біології та геокосмічних досліджень.

В антарктичних наукових розвідках беруть активну участь молоді дослідники. Так, результати наукових досліджень випускника аспірантури Інституту геології, а нині наукового співробітника Наукового Антарктичного центру України Анатолія Чернова відображені у його дисертації доктора філософії «Георадарний метод при вирішенні задач інженерної геофізики, гідрогеології, гляціології», яку виконано під науковим керівництвом професора Сергія Вижви та захист якої відбудеться незабаром у лютому 2021 року. У цій роботі вперше застосовано георадарний метод для вивчення потужності льодовиків у районі антарктичної станції академік Вернадський.

Цими днями аспірантка фізичного факультету Університету Оксана Іваніга прямує до станції Академік Вернадський для оновлення програми спостережень та супроводження досліджень озонового шару, що буде відображено в її майбутній дисертації доктора філософії. Побажаємо їй спокійної протоки Дрейка наступного тижня, коли судно 7 лютого 2021 року з сезонною експедицією має відправитись з порту Пунта Аренаса (Чилі) до Антарктики.

ДАЛІ БУДЕ!

Utilitas, Honor et Gloria!

Матеріали підготували:

Геннадій Міліневський,   Дмитро Лукашов, Сергій Вижва,  Оксана Жилінська