Усвідомлення об’єктивної нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів України вимагає розробки ефективних механізмів стимулювання розвитку регіонів. Вчені географічного факультету запропонували науково обґрунтований варіант вирішення даної проблеми, потенційною рушійною силою якого є стратегія регіональної конкурентоспроможності. В її основу, за задумом авторів, через механізми конкурентної боротьби, закладено активізацію внутрішнього потенціалу території, пріоритетне використання унікальних конкурентних переваг окремого регіону, забезпечення ефективних умов міжрегіональної конкуренції, котрі в перспективі забезпечуватимуть якісне покращення рівня життя мешканців.

Вченими сформовано методику оцінки регіональної конкурентоспроможності, індикатори і показники якої складають два блоки: конкурентні переваги регіону та результати міжрегіональної конкуренції. Перший блок визначається індексами положення регіону, ресурсного та інфраструктурного забезпечення, ефективності господарювання. Другий блок характеризують індекси конкурентоспроможності товарів та послуг в ЗЕД, добробуту, соціального розвитку.

Основними результатами проведеної науковцями університету роботи стали:

- визначення конкурентоспроможності, як системної характеристики соціально-економічної діяльності, яка означає високу або найвищу ефективність діяльності конкретного суб’єкта; здатність витримувати жорсткі умови конкурентної боротьби; достатній обсяг та високу якість виробленої й реалізованої продукції у ринковому середовищі;

- обчислення інтегрального індексу регіональної конкурентоспроможності, згідно з результатами якого найвищий рейтинг отримала столиця України — місто Київ, також передбачувано високими залишаються рейтинги промислово розвинених областей, що привертають до себе увагу інвесторів, є активнішими на зовнішніх ринках, забезпечують високі показники добробуту населення, мають крупні системоформуючі ядра. Середні рейтинги здобули області з відносно збалансованою промислово-аграрною спеціалізацією, що не мають значних промислових центрів і характеризуються помірною інвестиційно-інноваційною активністю. Низькі та найнижчі рейтинги характерні для територій з переважною аграрною спеціалізацією, з низькими показниками ефективності господарювання та показниками промислового розвитку, обмеженою зовнішньоекономічною активністю, зі значною часткою збиткових підприємств;

- визначення перспективних напрямів забезпечення регіональної конкурентоспроможності на загальнодержавному та обласному рівнях шляхом аналізу секторально-галузевої конкурентоспроможності на базі матриці галузевих пріоритетів. За цією матрицею, як «пріоритетні» на загальнодержавному рівні визначаються: фінансовий сектор, торгівля, ринкова інфраструктура, хімічна промисловість, у т. ч. виробництво гуми та пластмас, будівельна сфера, операції з нерухомим майном, виробництво харчових продуктів, металургія. «Підтримки» конкурентоспроможності потребують сільське господарство, видобувна промисловість. «Захисту» вимагають традиційні сектори обробної промисловості: машинобудування, нафтопереробка. «Реструктуризація» є необхідною для деревообробної та целюлозо-паперової, легкої промисловості, транспорту, готельно-ресторанного господарства, оскільки їх привабливість і результат діяльності не мають високих значень;

- оцінка пріоритетності галузевої конкурентоспроможності конкретного регіону. На прикладі Черкаської області було застосовано методику GE бізнес-екрана, в якому головна увага приділена привабливості галузі та її конкурентній позиції. «Переможцями» цього регіону згідно з результатами проведеного дослідження стали харчова галузь, хімічна промисловість та сільське господарство.

Перспективність проведених досліджень регіональної конкурентоспроможності засвідчив той факт, що їхні результати активно використовуються департаментом регіональної політики Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, державними установами та регіональними органами влади.

Бібліографія:

Запотоцький С.П. Регіональна конкурентоспроможність: суспільно-географічні засади формування: Монографія – Київ.: Бізнес Медіа Консалтинг, 2012. – 424 с.

Гукалова И., Гладкий А., Запотоцкий С. и др. Конкурентоспособность территорий и качество жизни населения: подходы, оценки, перспективы. Монография. [Под ред. И.В.Гукаловой]. Новосибирск: Изд. «СибАК», 2015. – 246 с. (авт. 10-67).

Запотоцький С.П. Конкурентні засади формування експортного потенціалу регіонів України/ С.П. Запотоцький// Вісник київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія «Географія» – Вип. 59.‑ 2011. с.6 – 11.

Запотоцький С.П. Конкурентні переваги: підходи до визначення та передумови формування/ С.П. Запотоцький// Географія і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К., 2012, Випуск 15 (27) – с. 14 – 21.

Інформаційна довідка НДЧ університету підготовлена за матеріалами, наданими авторами досліджень