Підводячи підсумки конференції, було визначено, що події другої половини XVII ст., а саме розкол українських земель, відбувалися під впливом як внутрішніх факторів, так і зовнішніх. До перших віднесли перш за все соціальну неоднорідність полків, яка й спричиняла суперечки в козацькому середовищі. До других, окрім безпосередніх інтересів сусідніх держав, віднесли й політику щодо надання прав козацькій старшині. У Річі Посполитій, на Правобережжі, остання мала право на володіння землею, натомість на Лівобережжі старшина володіла землею «на правах шаблі», а при поверненні польської влади передбачалася реституція, що й спричиняло додаткову напругу у відносинах козаків.

            Встановлено, що формальний розкол українських земель відбувся значно раніше Чорної ради в Ніжині, а в 1663 р. він тільки юридично оформився. Зазначено, що практика «чорних рад» була типовим явищем у діяльності козаків початку 1660-х рр., яке брало витоки як з середньовічної європейської традиції – обрання імператора Священної Римської імперії, вирішення окремих питань повстанцями, наприклад гуситами, так і з азіатської – обрання хана кримськими татарами. Окремо підкреслено вплив практики жовнірських зборів у Річі Посполитій, з якої виникають державні структури – сейм, на форму діяльності козаків – зібрання рад, та їх подальше одержавлення. Відмічено також схожість інституту ясаулів і осавулів у татар і козаків. Зазначено необхідність проведення подальших тюркських досліджень.

     Підводячи підсумки дискусії про можливість вважати Гетьманщиною повноцінною державою, відзначено, що для вирішення даного складного історичного питання необхідно проведення додаткових досліджень з історії права. Для цього, перш за все, необхідно сформувати коло спеціалістів з історії права XVII ст., яке зараз відсутнє. В цілому, відзначено наявну в історичній науці проблему, пов’язану з відсутністю досліджень з історії права, не пов’язаних із вивченням ХХ ст.

Зазначені результати обговорення пропонувалося використовувати під час вивчення нормативного курсу «Історія України» на 2 курсі історичного факультету та для оновлення спецкурсів кафедри давньої та нової історії України. На теми, які потребують подальшого вивчення, запропоновано акцентувати увагу студентів та залучати їх до досліджень в межах написання відповідних кваліфікаційних робіт.