Резолюція конференції

Нині заповідні території відіграють важливу роль у збереженні та відтворенні життя, підтриманні біологічного різноманіття. Стан довкілля на сьогодні визначає усі важливі сфери життя суспільства. Суспільство докладає багато зусиль для збереження природних скарбів України. Продовжується розширення мережі природно-заповідних територій. Якщо станом на початок минулого року природно-заповідний фонд Черкаської області нараховував 494 території та об'єкти природно-заповідного фонду, то нині їх вже 522 загальною площею 63 090 гектари. З них: 22 загальнодержавного та 500 місцевого значення. Щорічно зростає показник заповідності території, які на сьогодні досяг відмітки 5,3%

Проте, збільшення заповідних територій та зростання показників заповідності вимагає нових підходів до їх управління, збереження функціонування природних ландшафтних комплексів та показників біорізноманіття. Розвиток заповідної мережі повинен проходити за заздалегідь розробленою програмою, яка має наукове підґрунтя. На даний момент така програма в державі відсутня. Результати наукових досліджень на заповідних територіях, багато з яких присвячено цим питанням, залишаються невідомими для органів виконавчої влади. Необхідний аналіз економічних показників доцільності створення заповідних установ у світлі Концепції стабільного розвитку людства. Необхідним є врахування соціальної, економічної та екологічної складової діяльності людини.

Важливим для позитивних зрушень у цьому процесі є існування природно-заповідних підрозділів у структурі таких потужних навчальних закладів, як Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Саме на колективі Канівського природного заповідника, який сьогодні святкує 90-річчя від дня заснування, лежить велика відповідальність у формування нового покоління науковців та управлінців – випускників університету. Канівський природний заповідник являє собою яскравий приклад можливості поєднання освітньої, наукової і природоохоронної діяльності, які гармонічно співіснують вже майже сторіччя.

Необхідне подальше проведення наукових дослідження на природно-заповідних територіях, залучення широкого кола фахівців з різних галузей знань. Вважаємо неприпустимим скорочення обсягів фінансування наукових досліджень на таких територіях та скорочення штату наукових відділів природно-заповідних установ.