1. Назва наукової школи «Нелінійна оптика та фотоніка»

2. Керівник - доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Коротков Павло Андрійович

3. Дата і місце заснування - 1964 р., радіофізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка

4. Засновник - чл.-кор. АН УРСР проф. Конділенко І.І.

5. Науковий потенціал* 8 докторів наук, 10 кандидатів наук.

* штатні працівники університету або сумісники станом на 1.09.2013р. 

6. Сучасний стан, популярність

Пріоритетний характер у світі мають результати досліджень з теорії нелінійних оптичних ефектів дозволив визначити фізичні закономірності вимушеного і спонтанного комбінаційного розсіювання світла в кристалах, генерації гармонік, характеристики перетворювачів частот. Широко відомим є цикл досліджень з обернення хвильового фронту при вимушеному розсіюванні світла, результати досліджень різновиду параметричних процесів - т.з. «поляритонного розсіювання світла», запропоновано новий тип модулятора добротності лазерного резонатора - адаптивний модулятор добротності. Результати останнього часу - виявлення нелінійних систем з негативною шумовою температурою (1985–2005), а також встановлення критерію існування областей від’ємної діелектричної проникності (2009р) та існування терагерцових анти відбиваючих каналів (2011р).

7. Місце в світовій науці - провідні вчені школи мають міжнародне визнання (автори внесені до довідника „Who’sWho in Science and Engineering 2008–2009”, USA та до списку “TOP 100 Scientists” in 2009, 2010, 2011, що складений International Biographical Centre, Cambridge, England)

8. Міжнародні зв’язки

- Technical University of Ilmenau (Technische Universitat Ilmenau), Germany

- Research Center “Juelih”, Institute of Bio- and Nanotechnology, Germany

- Lomonosov Moscow State University, Department of Physics and International Laser Center, Moscow, Russia

- University of Eastern Finland, Department of Physics and Mathematics, Joensuu, Finland

Затверджено вченою радою радіофізичного факультету «17» вересня 2013 р.

Докладний опис школи

Інформація про школу

Започаткована школа була зі створення в 1964 р. кафедри молекулярної та радіоспектроскопії. В зв’язку із вимогами часу і значними науковими успіхами в галузі дослідження нелінійних оптичних процесів вона була перетворена в 1972 р. на кафедру нелінійної оптики, яка проіснувала до 1993 р. Засновником кафедри молекулярної та радіоспектроскопії та кафедри нелінійної оптики був видатний український вчений, чл.-кор. АН України проф. Конділенко І.І., якого на посаді завідувача кафедри в 1982 р. змінив проф. Стрижевський В.Л.

З початку існування кафедри основним науковим напрямком було дослідження комбінаційного розсіювання світла. Це була тема докторської дисертації Конділенка І.І., яку він захистив в 1965 р., а в 1967 році Івана Івановича обрано чл..-кор. АН України. Як результат кропіткої роботи, виконаної під керівництвом Конділенка І.І., були захищені кандидатські дисертації Бабич І.Л., Коротковим П.А., Погорєловим В.Є. (1964 р). Треба відзначити, що Конділенко І.І. завжди вмів поєднувати наукову роботу з активною громадською діяльністю. Так, протягом багатьох років він очолював всеукраїнське товариство «Знання», що займалося популяризацією досягнень науки, видавничою і освітянською діяльністю.

Під впливом успіхів в галузі квантової електроніки навчальний процес та наукові напрямки кафедри молекулярної та радіоспектроскопії поступово трансформувались і, як наслідок, 1972 р. вона була перетворена в кафедру нелінійної оптики. Це була перша кафедра нелінійної оптики на терені СРСР. До її складу ввійшли: проф. Конділенко І.І. (зав. кафедрою), доц. Коротков П.А., доц. Стрижевський В.Л., доц. Цященко Ю.П., ст. викл. Обуховський В.В., асист. Малий В.І., Голубєва Н.Г. та ін.

Творчий доробок школи поповнився у 1970-90рр. вагомими результатами світового рівня з досліджень природи діелектричних і електрооптичних властивостей кристалів, закономірностей формування спонтанного, вимушеного та інверсійного комбінаційного розсіювань, розробкою різних приладів квантової електроніки, в тому числі - комбінаційних лідарів. Як результат успішної роботи в цьому напрямку були захищені кандидатські дисертації: Кошель О.М. (1973 р.), Малий В.І. (1974 р.), Гриб Б.М. (1975 р.), Литвинов Г.С. (1977 р.), Голубєва Н.Г. (1977 р.), Фелінський Г.С. (1984 р.), Клименко В.О. (1986 р.), Говорун Д.М. (1987 р.), Понежа Г.В. (1989 р.) та докторська дисертація Коротковим П.А. (1990 р.).

Велика увага приділялась також теоретичним дослідженням. Розвиток теорії нелінійних оптичних ефектів дозволив визначити фізичні закономірності вимушеного і спонтанного комбінаційного розсіювання світла в кристалах, генерації гармонік, характеристики перетворювачів частот. На кафедрі було проведено цикл досліджень з обернення хвильового фронту при вимушеному розсіюванні світла, запропоновано новий тип модулятора добротності лазерного резонатора - адаптивний модулятор добротності. Великі зусилля було зосереджено для вивчення різновиду параметричних процесів - т.з. «поляритонного розсіювання світла». Як з’ясувалось, цей ефект може бути використано для створення генераторів НВЧ діапазону із контрольованим перестроюванням частоти. На базі теоретичних розробок були захищені кандидатські дисертації: Обуховський В.В. (1970 р.), Карпенко С.Г., Яшкір Ю.М. (1975 р.), Ганс Понат (Німеччина, 1977 р.), Корнієнко М.Є., Овечко В.С. (1979 р.), Марчевський Ф.Н. (1980 р.), Гроза А.Д., Шукіров Ж. (1984 р.), Чепілко М.М. (1985 р.), Лихоліт М.І., Фещенко В.П., Кисленко В.І. (1987 р.), Лишенюк К.П., Турчин Я. О., Хільчевський А.І. (1989 р.) та докторська дисертація Стрижевським В.Л. (1972 р.).

В процесі досліджень в галузі інфрачервоної спектроскопії були отримані унікальні дані з дисперсії і температурної поведінки показників заломлення ряду рідин та кристалів, проведено широке вивчення класичних коливальних спектрів домішкових іонів в різних матрицях, визначена будова ближнього оточення домішок в кристалах та їх вплив на резонансне розщеплення коливальних рівнів. На основі цих результатів захищена докторська дисертація Цященко Ю.П. (1978 р.) та кандидатські дисертації: Краснянський Г.Ю., Пасечний В.О., Григорук В.І., Запорожець В.М., Данчук В.Д.

Представники школи успішно проводили теоретичні дослідження різноманітних нелінійних ефектів в сегнетоелектричних кристалах (оптичних, електричних, поляризаційних та ін.), в першу чергу - фотогальванічного та фоторефракційного ефектів. Для проведення експериментальних досліджень в цій галузі 1976 р. було створено лабораторію нелінійної кристалооптики (керівник – Обуховський В.В.). В результаті проведених досліджень вперше зафіксовано нове явище – автохвильове розсіювання світла, виявлено декілька нових різновидів стаціонарного фотоіндукованого розсіювання світла. Для задоволення потреб промисловості в особливих типах нелінійних кристалів для перетворювачів частот, запису і збереження оптичної інформації було проведено велику пошукову роботу з теоретичного передбачення нових сполук з великими показниками нелінійності. Внаслідок цієї роботи було сформульовано новий підхід до моделювання побудови кристалів на основі концепції «кристалевих модулей». Ця концепція виявилася корисною і для вирішення інших проблем, наприклад, опису мікроструктури двійникування й політипізма кристалів. По результатам теоретичних і експериментальних досліджень розсіювання світла в фоторефрактивних кристалах були захищені кандидатські дисертації Стояновим О.В. (1985 р.) та Лемешком В.В. (1989 р.), а в 1989 р. докторську дисертацію захистив Обуховський В.В.

За час існування кафедри було опубліковано більш ніж 1000 статей в міжнародних та вітчизняних журналах та видано низку підручників та монографій. Незважаючи на припинення існування кафедри нелінійної оптики, школа продовжила своє існування. До наукових досягнень останнього часу можна віднести:

- виявлення нелінійних систем з негативною шумовою температурою (1985–2005);

- встановлення критерію існування областей від’ємної діелектричної проникності (2009р) та існування терагерцових антивідбивних каналів (2011р).

У 2008 р. вийшов друком підручник „Нелінійні та лазерні процеси в оптичних волокнах” (Григорук В.І., Коротков П.А., Фелінський Г.С.)

Одна з недавніх захищених докторських дисертацій - «Нелінійна фотон-фононна взаємодія та когерентні процеси в оптичних хвилеводах» (Фелінський Г.С., 2010), в якій на основі прямих вимірювань підсиленого спонтанного випромінювання встановлені фізичні причини виникнення радикального зменшення коефіцієнта шуму в сучасних оптичних підсилювачах на ефекті вимушеного комбінаційного розсіяння.